Михайло Забродський. Генерал третього тисячоліття. Герой України

На чолі списку кандидатів у депутати до Дніпропетровської обласної ради від «Європейської солідарності» стоїть людина неординарна и справді видатна. Михайло Забродський народився 24 січня 1973 року в Дніпрі,у сім’ї військових. Професійними військовиками були його батько й дід.

 У 1989 році закінчив середню школу. З 1989 по 1994 роки військову освіту отримував у Санкт-Петербурзі — Військово-космічна академія імені О. Ф. Можайського. Служив у 95-й окремій аеромобільній бригаді на посаді командира взводу.

У 2005—2006 роках — слухач коледжу Командування армії та штабу США. Вільно володіє англійською мовою.

У 2009 році у званні підполковника був начальником штабу і першим заступником командувача 95-ї окремої аеромобільної бригади. Восени 2009 року призначений на посаду командувача українського контингенту, що входить до складу українско-польського миротворчого батальйону («УкрПолбат») в Косові, основу якого складали військовики 95-ї окремої аеромобільної бригади 8-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ.

У січні 2013 року Забродського призначено командувачем 95-ї окремої аеромобільної бригади (м. Житомир).

Командувач Десантно-штурмових військ (2015—2019), перший заступник керівника Антитерористичного центру при СБУ і керівник Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (2017). 

Емблема та гасло десантників: “Завжди перші”

Командиром 95-ї десантної бригади Забродський став у 2013-му, за рік і кілька місяців до російського вторгнення:

– Навіть у страшному сні не міг уявити, як і більшість українців, саме такий розвиток подій – що все може обернутися відкритим військовим конфліктом.

Коли бригада навесні 2014-го виходила з Житомира, поняття “антитерористичної операції” ще не існувало. Але коли отримали розпорядження на вихід з ППД, то всі зрозуміли, що попереду – “не іграшки”:

– Отримали наказ, завантажилися в літаки, вирушили на два кримські перешийки. Ми мали їх перекрити, бо було важко спрогнозувати розвиток подій у Криму. А вже потім був Донбас.

Під командуванням Забродського 95-та бригада виконувала бойові завдання з блокування Слов’янська і Краматорська, захопила та утримувала гору Карачун після висадки повітряного десанту.

19 липня – 10 серпня 2014-го “дев’яностоп’ятка” здійснила рейд у тил противника, який увійшов в історію українського війська. За три тижні бригада Забродського (точніше, чотири сотні її відбірних бійців із 1-го й 13-го аеромобільних батальйонів) пройшла 470 км, із яких 170 км – ворожими тилами. Із боями за визволення Лисичанська, за Савур-Могилу, Степанівку й Маринівку, за переправу на Міусі, Міусинськ і Красний Луч – із поверненням у район Слов’янська. Було знищено три блокпости бойовиків та реалізовано головний стратегічний задум: створено коридор для виходу з оточення підрозділів на україно-російському кордоні. Завдяки вмілим діям десантників з оточення вийшли 3 тисячі військових та понад 250 одиниць техніки підрозділів 24 омбр, 72 омбр, 79 оаембр.

“Ми виконали завдання командування. Відтягнули на себе чималі сили противника, які замість того, щоб атакувати й обстрілювати наших на передовій, були змушені реагувати на нас у тилу”, – розповідав тоді комбриг Забродський.

Він був разом з особовим складом у найгарячіших точках. “Мені складно уявити взагалі інше місце командира в бою, як не зі своїми підлеглими”, – каже офіцер.

Саме за цей рейд указом президента від 23 серпня 2014 року Михайло Забродський отримав звання Герой України та орден “Золота зірка”.

“Треба готуватися не до того, що є сьогодні, а що буде завтра”

 Коли ти маєш справу з противником, який переважає тебе технічно та чисельно, то рятує лише своєчасний маневр, лише швидке переміщення, зміна зусиль з одного місця на інше, з флангу на фланг, зміна напрямку руху тощо.

Ми в цьому стилі продовжуємо працювати, відточуємо навички на всіх наших навчаннях, незважаючи на те, що нинішня обстановка не вимагає аналогічних дій.

Забродський наголошує: розв’язання (чи припинення) будь-якого військового конфлікту – це зосередження зусиль і в сфері дипломатії, і в сфері економіки, й інформації, і воєнних питань. Причому військову складову він виділяє особливо.

– Вважаю, що Збройні сили в будь-якому випадку мають зберігати спроможність вести активні бойові дії, саме маневрену війну, бо невідомо, як може скластися ситуація, і немає ніякого сенсу й надалі готуватися до того, що є зараз. Треба готуватися до того, що буде завтра. 

У березні 2015 року Михайло Забродський був призначений командувачем тоді ще ВДВ – Високомобільних десантних військ України (перейменовані на ДШВ в листопаді 2017-го).

У військах Забродського – жорсткий відбір на службу. Навіть попри те, що є, як і в інших родах та видах ЗСУ, проблеми з комплектуванням, у ДШВ сповідують принцип: “головне не кількість, а якість”.

  • Краще десятеро відбірних військовослужбовців, аніж 30 невідбірних.

Ми, не поспішаючи, відбираємо тих, хто нам потрібен, та не женемося за показниками й рейтингами. У нас наголос – на якості, – каже командувач.

За час його командування ДШВ почали отримувати нове озброєння: як вітчизняного, так й іноземного виробництва.

Загалом оснащення десантників зробило крок уперед: безпілотно-авіаційні комплекси, нові окремі зразки обладнання і озброєння для ведення розвідки, системи зв’язку, снайперські гвинтівки, нові зразки форми одягу, технічні засоби продовольчої служби, технічні засоби інженерного забезпечення, бронеавтомобілі “Козак-2” і “Козак-2М”.

Ідеологія – не на останньому місці. Командувач визнає, що заміна беретів була немарною: нова айдентика Збройних сил теж стала зброєю України в гібридній війні за незалежність.

Під час війни Михайло Забродський у червні 2017-го закінчив Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, отримав кваліфікацію офіцера військового управління оперативно-стратегічного рівня і диплом магістра.

Із листопада 2017-го до кінця квітня 2018 року був керівником антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

«Будь-яка армія – це концентроване відображення всього укладу життя народу»

– Можу тільки підписатися під цими словами. Всі ті проблеми, які в різних розрізах існують в державі чи суспільстві, представлені і в армії.

Все починається з того, наскільки людина споріднена зі своєю професією, наскільки вона готова присвятити життя цій роботі, наскільки цікавить матеріальне забезпечення, рівень відповідальності за родину, турбота за власне здоров’я  – все це є і в суспільстві, і в армії. Але оскільки армійський організм живе за більш суворими законами, то все виглядає гостріше та помітніше.

Дружина – справді нетипова “генеральша”

Дружина Тетяна служить у ДШВ, майор, начфін у бригаді (військовий фінансист за освітою).

– Я був начальником штабу 95-ї бригади. Дружина була курсантом Військового інституту  ім. Шевченка, приїхала на стажування, там вперше познайомилися. Потім, коли закінчила свій ВНЗ і прийшла на службу в 13-й батальйон, ми одружилися, – пригадує Забродський.

Подружжя має семирічного сина Олега.

Дружина – справді нетипова “генеральша”. Струнка, весела, жвава, “дівчинка-вітер”, як себе називає. Любить військову форму на роботі і сукні – вдома.

«Не всі питання вирішуються на полі бою та зі зброєю в руках»

– Навесні 2014 року ми всі зробили вибір – наше місце лише в родині європейських народів, в одному строю зі збройними силами і арміями НАТО. Цей вибір потрібно відстояти в усі можливі способи. Не всі питання вирішуються на полі бою та зі зброєю в руках. Багато питань можна вирішити в зовсім інших місцях, – вважає Забродський.

– На жаль, ціна, яку заплатила наша країна з 2014 року за всі прагнення, досягнення і навіть за прорахунки, дуже висока. Ми вже заплатили життям і здоров’ям тисяч найкращих синів і доньок України. І дозволити в угоду чиїмось політичним амбіціям або черговим віянням змінити курс – це означає перш за все зрадити їхню пам’ять, – каже генерал.

За матеріалами ЗМІ.